Каталог интересных статей

Про що думає Максим

На уроці учителька питає Максима:
— Якщо ти йдеш по вулиці й бачиш гарний сад, а в ньому багато груш і яблук, що думаєш про його господаря?
— Чи він має собаку! 

Бджола

Одного разу, повернувшись з роботи, електрик побачив, що у сина забинтована рука.
— Що сталося? Ти чимось поранив себе?
— Ні. Я впіймав бджолу, а вона з одного кінця була не ізольована. 

По-братньому

Дає батько старшому синові кульок з цукерками і говорить:
— Поділися з Юрчиком по-братньому.
— Як це по-братньому?
— А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
— Е, ні! Ти краще віддай йому кульок, хай він поділиться зі мною по-братньому. 

Пожаліла

Дівчинка, граючись з їжачком, сумно каже:
— Погано бути їжачком.
— Чому?
— Ніхто тебе не погладить. 

Порада

Олег з татом прийшли до ательє.
— Як вашому хлопцеві шити штани? — запитав кравець.
Не встиг тато слова вимовити, як Олежик вигукнув:
— Без ремінця! 

Надія на дідуся

Бабуся приїхала до онука. Той, знаючи, що в неї немає кота запропонував:
— Бабусю, візьміть собі цього котика, він — чудовий. Має лише один маленький недолік: не любить ловити мишей. Але нічого, дідусь буде ловити і його годувати. 

Завбачлива

— Що це ти в'яжеш, Софійко?
— Шкарпетки для братика.
— А чому такі великі?
— Бо мама каже, що я дуже повільно в'яжу: коли я їх закінчу, то братик виросте. 

Трійка з історії

— Чому в тебе з історії трійка? Коли я вчився, — каже дідусь, — у мене з історії були самі п'ятірки.
— Тоді ж історія була коротша, — відповів онук.

Пощастило

— Мамо, скажи, будь ласка, де ти народилася?
— У Донецьку, синку.
— А я у Києві, так?
— Так.
— А де ж народився тато?
— У Львові.
— Дивно, як це нам пощастило зустрітися? 

Щербата доля

— Дядечку, чому у тебе ніс червоний?
— Це, хлопче, від багатьох ударів долі.
— Ого! І всі влучали тобі точнісінько в ніс? 

Чого не слід казати

— Ігорку! Невже ти навчив нашого папугу лаятися?
— Ні, мамусю. Я тільки сказав йому, чого не слід говорити. 

Уже скучила!

— Знаєш що, доню, сходи на вулицю, пограйся, а як заскучаєш за мною, то приходь додому, я пригощу тебе тортом.
— Мамо, а я вже скучила за тобою! 

Приспав

Малий Петрик хоче спати. Батько сідає край ліжка.
— Я розповім тобі казочку, щоб ти швидше заснув.
— Добре, тату.
Через деякий час з сусідньої кімнати чути голос матері:
— Спить?
На порозі з'являється в нічній сорочці Петрик і каже:
— Авжеж, мамо, наш тато, нарешті, заснув. 

Взаємно

— Сьогодні водій автобуса дивився на мене так, ніби я їхав без квитка.
— А ти що?
— Дивився на нього так, ніби мав квиток. 

Відмова

— Тату, що ти хотів би одержати від мене на день народження?
— Нічого, доню, нічого.
— Чому, тату?
— Бо не маю грошей. 

Знавець історії

На уроці історії учитель запитав.
— Скажи, Юрчику, що таке монархія?
— Це такий устрій, де править король.
— А як помре король?
— Королева.
— А як королева помре?
— Валет. 

Не долила

Повернувся Олекса з молочного магазину:
— Мамусю, продавщиця сьогодні не долила сметани.
— Звідки ти знаєш?
— Бо я сьогодні не міг язиком дістати до сметани в банці. 

Пальцем в небо

Учитель. З якого боку знаходиться серце?
Учень. Всім відомо, що з внутрішнього!

Логічно

— Як зберегти м'ясо тварини свіжим? — запитує учитель.
— Для цього треба залишити тварину живою.
Страшні історії

— Чому ви завжди розповідаєте страшні історії, коли стрижете мене?
— Бо тоді у тебе так гарно піднімається волосся, що стригти — одне задоволення! 

Один зуб

— Діду, ви були колись малим?
— Був.
— І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?! 

Без учителя

— Скільки учнів у вашому класі?
— З учителькою двадцять три.
— А без неї?
— А без неї в класі не залишиться жодного учня! 

Раніше

Маленький Юрчик, вкладаючись спати, повідомляє:
— Матусю, аби швидше заснути, я завжди лічу до ста.
— Не вигадуй, Юрасю, ти ж не вмієш до ста лічити!
— Я ж, матусю, постійно засинаю раніше. 

Чим можеш довести?

— Чим ти можеш довести, що земля кругла?
— Глобусом! 

Що буде?

Хлопчик нахилився з вікна третього поверху, під яким ростуть троянди.
— Ти знаєш, що буде, коли випадеш з вікна — суворо питає мати.
— Еге ж. Я поламаю троянди. 

Мертве море

Один хвалько каже іншому:
— Чув про Атлантичний океан?
— Так.
— Я його переплив!
— А ти чув про Мертве море?
— Так.
— Я його вбив. 

Слухняний

— Що з тобою, хлопче, чому плачеш?
— Мати наказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці нема трамваю… 

Руки довші

— Ніколи, Костику, не тягайся за їжею через увесь стіл, якщо щось знадобиться. Хіба в тебе нема язика?
— Є, але руки довші.

Помилився номером

Батько був приємно здивований, почувши, що його балакуча дочка закінчила телефонну розмову всього за 30 хвилин. Завжди вона говорила не менше години.
— Тобі дзвонила подруга? — запитав він.
— Ні, тату, це була не подруга. Просто хтось помилився номером. 

І тато може

— От бачиш, і тато вміє тебе викупати, а ти гадав, що без мами не обійтися.
— Звичайно, тільки мама перед купанням знімає з мене черевички. 

Історія повторюється

— Пам'ятаєш, тату, ти якось розповідав, що у тебе в школі були погані оцінки…
— Чого це ти раптом запитав?
— Просто подумав, що історія повторюється. 

Дбайлива сестричка

Івасик впав з ліжка, і на лобі з'явилася ґуля. Катруся, жаліючи брата і намагаючись якось допомогти йому, каже:
— Давай я ту ґулю молотком назад заб'ю! 

Коли почав?

Батько розповідає:
— Коли я був маленький, то ніколи не брехав.
— Цікаво, тату, коли саме ти почав? 

На спині

— Не ходи сьогодні, синку, на озеро, адже у тебе животик болить.
— Не хвилюйся, мамо, я плаватиму на спині. 

Де більше

— Петрику, в одній купці лежить чотирнадцять цукерок, а в другій на п'ять більше. У якій купці більше цукерок?
— А ви, бабусю, покладіть цукерки. Яку я купку виберу собі, там і більше. 

Випередив

Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав.
— Кому? — запитує учитель.
— Та синові ж своєму.
— А я хотів порадувати вас, що в нього останнім часом покращала поведінка і двійок немає. 

Не встиг

Малий Ігорчик приходить додому весь у грязюці. Мати сердито запитує:
— Який у тебе вигляд?! Що ти робив?
— Впав у болото.
— У нових штанях?!
— Я не встиг їх зняти! 

Звідки знаєш?

— Звідки йдеш?
— З річки.
— Що там робив?
— Лящів ловив.
— Багато зловив?
— Жодного.
— А звідки знаєш, що ловив лящів?

Спростування

— Ти тільки-но отримав двійку і вже співаєш?
— Але ж я співаю сумні пісні! 

Найбільше враження

Юрчик з мамою ходив до зоопарку.
— Що там на тебе справило найбільше враження? — запитує батько.
— Як один п'яний дядько ліз цілуватися до тигра. 

Наша взяла

— Миколо, що ти робив учора ввечері?
— Дивився футбол по телевізору.
— А хто грав?
— Бразильці з французами.
— І хто ж виграв?
— Наші! 

Що таке ввічливість?

— Май на увазі, Олежку, що на ввічливості ще ніхто нічого не втрачав.
— Як? А місце в автобусі?! 

Тяжка робота

— Сашко, твій глобус увесь у пилюці!
— Чи можу я, мамо, стирати пил з усієї земної кулі… 

Дивна річ

— Тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, синку.
— Чому ж тоді мати сердиться, що я вилив його на килим? 

Тільки твоя

Син питає батька:
— Тебе колись била твоя мати?
— Ні, тільки твоя. 

Порада

Мати привела до педіатра трирічного малюка:
— Син проковтнув ґудзика від мого пальта. Як ви вважаєте, що б його дістати, потрібна буде операція?
— Невже ви не маєте змоги придбати собі іншого ґудзика? — здивувався лікар. 

Молодець, мамо!

Вкладаючи сина спати, мама похвалила:
— Бачиш, дитятко, сьогодні я не зробила тобі жодного зауваження.
— Молодець, мамо! Завжди будь такою гарною! 

Задача

Дівчинці треба було розв'язати кілька задач, які навіть її матері здалися важкими. Наступного дня дівчинка в школі одержала двійку. Мати була дуже засмучена.
— Нічого, мамусю! — втішила її донька. — Ти ж не одна: інші матері також одержали двійки! Ваша жменя більша

— Мамо, дайте мені горіхів.
— Добре, візьми собі повну жменю.
— Дайте, мамо, самі: ваша жменя більша. 

Досить помилок!

— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам. 

Де батько?

Сусід застав хлопчика на своїй яблуні.
— Ага попався, негіднику! Ану скажи мені, де твій батько!
— Він… на сусідній яблуні… 

До телевізора!

Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
— Тишу та спокій.
Раз-два, раз-два…

Вулицею старшина веде роту бійців.
— Раз-два, раз-два! — чути голос командира. Раптом до нього підбігає хлопчик років чотирьох - п'яти.
— А я, дядьку, вмію рахувати аж до дев'яти!
Могло б бути менше

— Петрику, у твоїй роботі аж вісім грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?
— Могло б, якби робота була трохи коротшою.
Перший суп

— Звари, доню, суп, а скільки солі сипати, сама побачиш.
Донька сипала, сипала сіль, а потім каже:
— Тепер уже видно: повний баняк солі!
Написав

— Учні! Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвидатнішими, — запропонував учитель. Згодом він запитує:
— Скільки вже ти написав, Богдане?
— Десять. Лишився ще один — воротар…
Про справедливість

— Чи справедливо карати людину за те, чого вона не зробила?
— Звичайно, ні.
— А учитель покарав мене за вправу, якої я не виконав. 

Розумні собаки

— Ромку, ти знаєш, а мій Сірко вже читає газети!
— Знаю. Про це мені мій Рябко розповів.

Покоління

— Мамо, — каже дев'ятирічна дівчинка, — ти пам'ятаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
— Так, — відповідає мати. — А що?
— Моє покоління щойно її розбило. 

Оце учитель!

— Мамо, наш учитель ніколи не бачив коней.
— Як це так?
— Сьогодні в школі було малювання. Я намалював гарного коника, а учитель підійшов і запитав:
— Що це таке? 

Не чужа

— Не брудни скатертину, Юрасику! Бабуся прала її, прасувала. Треба поважати чужу працю.
— Але ж бабуся нам не чужа.
Кмітливий Івасик

Чотирирічного Івасика мама попросила доглянути молоко, яке стояло на кухонній плиті. А він вибіг надвір і почав гратися з котиком.
— Івасику, молоко збіжить!
— Не збіжить. Я двері закрив на ключ. 

Великі не сплять

— Мамо, купи мені яблучка.
— Уже пізно, доню, яблучка вже сплять.
— Це маленькі сплять а великі ще ні. 

Ото син!

Батько лягає спати й каже:
— Завтра вдосвіта підемо, сину, в поле картоплю садити.
— Добре, тату, але якщо я просплю, то ви йдіть без мене.
Ким бути

— Юрасику, я тебе кличу, кличу, а ти не відгукуєшся. Що з тебе буде, коли ти виростеш? — докоряє мати.
— Офіціант. — відповідає той.
Допомогло

Хлопчик прищемив собі пальця дверима і зарепетував з болю.
Мати хотіла перев'язати палець, але дідусь сказав:
— Візьми, внуче, пальця в рота і прикуси!
— Хіба це йому поможе? — запитала мати.
— Допоможе. Від крику.
Дивно

— Ромчику, сьогодні учителька знову скаржилася на тебе!
— Як же так?! Сьогодні я зовсім у школі не був!
Все одно

Сім'я збирається до кінотеатру. Мати довго чепуриться перед дзеркалом. Нарешті, маленький синок не витримує:
— Мамо, не фарбуйся. Там все одно світло вимикають!

Ще малий

— Хлопче, ти чому не працюєш?
— Я ще малий.
— А чому на тобі такі короткі штани?
— Бо це ж не мої, а батькові.
Екзамени

— От якби-то екзамени та складати на Місяці.
— А чому?
— Бо там всі предмети в шість разів легші.
І завтра теж

Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
— Ну, і чому тебе, синку, навчили?
— Нічому, — зітхнув першокласник. — Звеліли завтра знову прийти.
Трагедія

У музеї двоє підлітків оглядають мумію з табличкою: «2500 р. до н. е.».
— Що б це могло означати?!
— Мабуть, номер автомобіля, який її переїхав.
Вичерпна відповідь

— Де вперше одержав перемогу Богдан Хмельницький?
— На дев'яносто першій сторінці.
Однією ручкою

Учителька роздивляється роботу учня.
— Здається, це почерк твого старшого брата?
— Може бути: я писав його ручкою.
Що, ви теж забули?

Катруся на уроці розповідала на пам'ять вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до учительки, чекаючи, що вона підкаже… Потім спитала:
— Що, ви теж забули?
Добра справа

— Мамо, я сьогодні зробив дуже добру справу.
— Яку саме, синку?
— Двоє запізнювалися до поїзда. Я нацькував на них нашого пса, і вони так втікали від нього, що встигли на поїзд.
Щоб пересвідчитись

Маленький хлопчик приніс додому черепаху.
— Навіщо вона тобі? — запитує схвильована мати.
— Хочу перевірити, чи правда, що вона живе двісті років.
Щоб не помилитись

— Чому ти вириваєш аркуші з підручника? — запитує учителька Андрійчика.
— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.

Талант дрімає

Учитель. Ваш син увесь час біля книжок заспаний.
Батько. Може бути. То в ньому талант дрімає.
Поважна причина

— Юрасику, чому ти погано вчишся, а Максим добре?
— Бо він на два двори ближче до школи живе.
Нічия

Учителька пояснює арифметичну дію — ділення. На дошці написала «2:2» і питає:
— Хто знає, що це означає?
У Тимофія, що сидить на першій парті, засяяли оченята:
— Нічия!
Велике захоплення

— Мамо, сьогодні всі учні були в захопленні від того, як я плаваю!
— А хіба вони бачили, як ти плаваєш?
— Ні, вони слухали, як я їм про це розповідав.
Як звати

— Як тебе звати, хлопчику?
— А так, як мого тата.
— А тата твого ж як?
— А так, як мене.
— Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
— О, мене їсти кликати не треба, я першим приходжу.
Знаємо все

— Мій татко і я знаємо все на світі, — вихваляється приятелеві хлопчик.
— Невже? Тоді… скажи, де Північний полюс?
— Це якраз те, що знає мій татко.
Черевички втомилися

Костик з татом гуляв біля річки. Втомившись, син звернувся до тата:
— Візьми мене на ручки, а то мої черевички втомилися.
Не змерз

Холодного весняного дня мати прогулювалася з маленьким сином. Невдовзі вона запитала:
— Володя, ти не змерз?
— Ні, мамо. Тільки трошки сорочка примерзла.
Вчитель

— Олежику, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.
— Це я його вчу допомагати старшим.
Лелека приніс

— Тату, як я з'явився?
— Лелека приніс
— І тебе?
— І мене.
— І маму?
— І маму.
— А звідки взявся лелека?

Коли рвати яблука?

На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
— Коли найкраще рвати яблука?
Учень без вагань:
— Коли собака прив'язаний.
В однині і множині

— Як, на твою думку, — питає учителька, — слово «штани» — це однина чи множина?
— Я так думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.
Краще одиницю

— Запам'ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий!
— Тоді я принесу одиницю,— сказав Петрик.
Користь від води

Учитель. Вода рухає турбіну. Турбіна виробляє електроенергію. Енергія дає нам світло. Коли ще завдяки воді ми одержуємо світло?
Учень. Після того, як помиємо вікна.
Хвалько

— Вчора я упав з тридцятиметрової драбини!
— І залишився живий (здивування)?!
— Але ж я зірвався з першого щабля.
Чому?

— Ми підемо в кіно, якщо ти пообіцяєш не задавати мені весь час запитань.
— А чому?
Чемний внук

Дідусь хоче спати, а малий Олежик не дає. Дідусь просить:
— Олежику, сиди спокійно. Я через тебе не можу ні хвилинки подрімати.
— Добре, дідусю! Я почекаю, поки ти заснеш!
Як відреагує тітка

На кущах смородини достигають ягоди.
— Чи можна їх їсти? — запитує Олег.
— А ти зірви, — радить старший брат Тарас. — Якщо тітка, яка сидить на лаві, закричить, значить, вже можна їсти.
Поділили

— Юрчику, чому ти не даєш санок братові? — запитує мама.
— Як не даю? Завжди, коли з'їжджаю санками з гори, даю йому витягати їх нагору.
Глек сметани

До молочного магазину зайшов хлопчик і просить половину глечика сметани. Продавщиця налила сметани і каже:
— З тебе чотири гривні.
— У мене, тітонько, грошей немає…
— А де ти їх подів?
— Поклав на дно глечика.

Грамотний

— Скажи, Петрику, скільки маємо частин світу?
— Дві, Ірино Богданівно!
— Ану, назви.
— Цей світ і той світ.
Райське життя

Учитель запитує учнів:
— Хто дасть відповідь: чи довго жили в раю Адам і Єва?
— Доки достигли яблука! — почулося з останньої парти.
Хто рано встає

— Ти чому так довго спиш? — запитує батько сина. — Сусідський хлопчик вранці десять гривень знайшов під парканом.
— Але ж той, хто загубив гроші, встав ще раніше!
Чий пес розумніший

— У нас такий розумний пес: щодня приносить газети, які ми передплачуємо.
— А у нас ще розумніший: носить і ті, які ми не передплачуємо.
Чий м'яч?

На подвір'я залетів футбольний м'яч. Якась тітка схопила його і почала кричати:
— Чий це м'яч?
— А вікно розбилось? — запитав Сашко.
— Ні.
— Тоді мій!
Знайшов вихід

— Віталику, пригости мене, будь ласка, шоколадом.
— Пригостив би, але, на жаль, у мене грошей немає!
— А я тобі позичу.
Тому й плаче

Мати дала дитині хліб з маслом. Хлопчик їсть і плаче.
— Чому ти плачеш? Я ж тобі дала великий шматок хліба.
— Тому й плачу, що він стає дедалі меншим.
А коротше?

Учитель. Степане, скажи одне речення.
Учень. Собака голосно гавкає у дворі.
Учитель. А коротше?
Учень. Гав!
Ми просто стояли поруч

— Ви чого такі збуджені? — суворо питає мати, — Мабуть, знову на ліфті каталися?
— Ні, — відповідає Олежик, — це хлопці каталися, а ми просто стояли поруч.
Важка задача

Скажи, Толику, скільки мама заплатила за три кілограми яблук, якщо кілограм коштує дві гривні?
— Не знаю! Моя мама завжди торгується.